Фільм “Метро” — 16-хвилинна документалка команди Фантастік Літл Сплеш про дніпровську підземку. Нуль бюджету, мінімальне технічне оснащення, довгі намагання отримати дозвіл на зйомки, дві людини та чотири дні на збір матеріалу. В результаті — документалка про дніпровський метрополітен — як чергова спроба привернути увагу до цього об’єкту. З любов’ю і без спекуляцій.
Лєра Мальченко, співавторка фільму: «Всі люди, які намагалися знімати в метро, знають, що це дуже складно. Тому що це режимний об’єкт. І ми намагалися добитися зйомок там майже місяць. Ми місяць добивалися зустрічі з директором метро. Коли ми з ним зустрілися, це виявилася дуже відкрита насправді людина. Ми йому пояснили, що нам насправді дуже подобається метрополітен. Що нас не цікавлять якісь політичні аспекти цього питання. Тобто це був такий дуже складний момент, коли ми намагалися вести ці перемовини. Ми знову говорили з підрядниками, мали відновити будівництво метрополітену. Тому зрозуміло, що люди боялися, боялися спекуляцій. Ми намагалися до них донести, що нас цікавить дещо інша сторона — естетична, суспільна».
Єдину лінію з шести станцій, яка проходить під промисловою частиною міста, запустили у 95 році минулого століття. З того часу майже нічого не змінилося. Інколи у вагоні можна бути абсолютно самотнім — настільки малий пасажиропотік у підземці. А ще — тут зовсім немає реклами. Все це створює особливу атмосферу, яку і хотіли передати автори фільму.
Лєра Мальченко, співавторка фільму: «Ми для себе знайшли дуже багато різних інтерпретацій. Тобто від того, що є просто дуже особлива атмосфера — до того, що це дуже така тема… нашої якоїсь колективної свідомості, колективної пам’яті. Людей, які там працюють, які знаходяться і між розчаруванням, і між надією одночасно. Тобто — це якась мрія, яка постійно має збутися, але не збувається. Свого роду якась така утопія».
«В 95 году работало 1200 человек. Но в связи с тем, что мы вынуждены экономить, экономить и еще раз экономить, то сейчас коллектив у нас работающих людей фактически 770 человек. Понимаете, это уже своеобразная традиция. У нас работают семьи, целые династии. И родители своих детей приводят. Это есть костяк. Это люди — профессионалы высочайшего уровня. И на них, можно сказать, держится всё производство».
Олександр Ганц, співавтор фільму: «Каждый увидит что-то своё. Мы в первую очередь хотели рассказать о таком интересном пространстве в пределах нашего города. Это пространство, которое полностью лишено визуальных образов. Которое сохранило своё чистоту и стерильность. Это такое место, куда можно прийти и, возможно, отдохнуть».
Фільм уже пройшов перший етап життя — фестивальний. Прем’єра відбулась у березні на міжнародному фестивалі ДокуДейс. Це один із близько тридцяти конкурсів, на який команда авторів «Фантастік Літтл Сплеш» подавала свою роботу. А в грудні 2017-го його нарешті побачили і дніпряни.
Олександр Ганц, співавтор фільму: «Мы подавались через Интернет на международные фестивали. Отправляли в достаточно много мест, прошли на 4. Один мексиканский, один австралийский, один китайский и один украинский».
